Запропоновано шляхи покращання результатів хірургічного лікування (ХЛ) у хворих з післяопераційними грижами живота (ПОГЖ) після доступу Мак-Бурнея (ДМБ). За період з 1998 до 2005 рр. у клініці з приводу ПОГЖ після ДМБ обстежено та прооперовано 121-го пацієнта віком від 35-ти до 78-ми років двома способами: традиційним "inlay" (56 пацієнтів) і розробленим у клініці (додаткова фіксація поліпропіленової сітки до окістя здухвинної кістки (ОЗК), іліопубічного тракту (ІТ) і зв'язки Купера (ЗК), 65 пацієнтів). Дослідження віддалених результатів лікування показало, що рецидиви грижі в період від 1-го до 7-ми років після лікування мали місце у 4-х хворих (8,5 %) з 47-ми обстежених після застосування способу "inlay". Серед 56-ти осіб, які прооперовані за допомогою способу, розробленого у клініці, рецидиву грижі не виявлено. Зроблено висновки: алопластика ПОГЖ після ДМБ з фіксацією поліпропіленової сітки до механічно міцних анатомічних структур - ОЗК, ІТ і ЗК забезпечує надійне закриття грижового дефекту та мінімізує частоту післяопераційних рецидивів.

Ключ. слова: нозокомиальная инфекция, эмпирическая антибактериальная терапия, антибиотикорезистентность
Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.4-387

Рубрики:

Хірургія ділянки живота (абдомінальна хірургія)

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчення частоти, структури захворюваності та змін у клінічній картині бешихи за останні 20 років. Матеріали та методи. Проведено дослідження 580-ти хворих на бешиху, госпіталізованих у клініки за періоди 1981 - 1983 рр., 1991 - 1993 рр. та 2001 - 2003 рр. Діагноз бешихи встановлювали на підставі характерної клінічної картини. Результати. Частка захворювання від загальної кількості пролікованих з цією патологією в 2001 - 2003 рр. становила 37,91 %, в 1991 - 1993 рр. - 64,11 %, а в 1981 - 1983 рр. - 14,91 %. Геморагічних форм бешихи (еритематозно-бульозна та бульозно-некротична) в 2001 - 2003 рр. зареєстровано 45,2 %, у 1991 - 1993 рр. - 35,0 %, а в 1981 - 1983 рр. - 26,4 %. У 1981 - 1983 рр. частка первинних форм була меншою від рецидивних форм і становила відповідно 28,7 та 65,2 %, у 1991 - 1993 рр. - 40,4 та 49,7 %, в 2001 - 2003 рр. - 68,8 та 27,6 %. Висновки. Відзначено зростання: кількості випадків захворювань на бешиху на 23,6 %; кількості випадків геморагічних форм - на 51,8 %, первинних форм захворювання - на 68,8 %; кількості випадків захворюваності на бешиху в працездатному віці 20 - 60 років; переважання (71,3 %) локалізації місцевого процесу в ділянці нижніх кінцівок. Жінки у порівнянні з чоловіками хворіють частіше в 1,6 рази.

Мета роботи - оцінити ефективність і шляхи застосування високочастотної індуктивної термоабляції (ТА) в комбінованому лікуванні новоутворень печінки. Мобільну систему Elektrotom 106 HiTT виробництва компанії "Berchtold" - прилад високочастотної індуктивної терапії для девіталізації пухлин у паренхіматозних органах - застосовано у ході лікування метастатичного ураження печінки у 37-ми пацієнтів і первинного раку - у 4-х. У 10-ти хворих виконано як самостійний метод, у 11-ти - у поєднанні з уведенням цитостатиків (ЦС). У 4-х із перших 10-ти пацієнтів після ТА спостережено так званий післяабляційний синдром, який проявлявся субфебрильною температурою тіла протягом 3-х - 5-ти днів, сонливістю, кволістю, підвищеним потовиділенням, відчуттям важкості в правому підребер'ї. Застосування у подальшому адекватної гідратації до та після втручання, призначення нестероїдних аналгетиків, профілактичних доз антибіотиків дозволило значно зменшити частоту та вираженість симптомів. У випадку термоабляції у комбінації з уведенням ЦС у різних сполученнях, одержано кращі результати, ніж у випадку стандартної маніпуляції, що підтверджено гістоморфологічним дослідженням у процесі товстоголкової біопсії та контрольного обстеження через 1 - 2 - 3 місяці. Висновки. До переваг ТА у порівнянні з хірургічним методом лікування належать: низька частота ускладнень, менша собівартість, краща відповідь хворих на лікування. Ця процедура є досить простою, у разі виконання фахівцем із інтервенційної радіології, безпечною та ефективною. У більшості випадків

проводиться без загального наркозу. Застосування ТА дозволяє скоротити тривалість госпітального періоду. ТА комбінується з іншими методами лікування за показаннями.

Ключ. слова: опухоли надпочечников, лапароскопическая адреналэктомия, методика, показания
Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.457-59

Рубрики:

Пухлини наднирників (надниркових залоз)

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы результаты хирургического лечения осложненного колоректального рака и разработана наиболее рациональная хирургическая тактика при его осложнениях. Исследованы данные 137-ми больных с осложненным колоректальным раком, поступивших в отделение неотложной хирургии городской клинической больницы N 2 г. Владивосток за последние 5 лет. Возраст пациентов - от 33-х до 89-ти лет. Лица пожилого и старческого возраста составили большинство - 71,0 %. Рак ободочной кишки диагностирован у 123-х (98,78 %) больных, прямой - у 14-ти (1,22 %). Выводы: радикальные (РО) и условнорадикальные (УРО) операции не увеличивают летальности, дают лучшие ближайшие и отдаленные результаты. После 68-ми (57 %) УРО и РО умерли 13 (19,1 %) больных, после паллиативных вмешательств - 11 (21,57 %). Показанием к отсроченным оперативным вмешательствам является обтурационная непроходимость, разрешившаяся консервативными мероприятиями, остановившееся кровотечение и воспалительные инфильтраты опухолевой природы.

Ключ. слова: гелікобактерна інфекція, пілородуоденальний стеноз
Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.203.2-52

Рубрики:

Хірургічне лікування гастродуоденальних кровотеч

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Визначено оптимальну тактику лікування хворих на гострий біліарний панкреатит (ГБП), показання та терміни виконання малоінвазивних (МІВ) і лапаротомних (ЛВ) втручань. У хірургічній клініці в період 1998 - 2004 рр. проліковано 412 хворих на ГБП. Порівняно різні варіанти ЛВ і МІВ. Визначено об'єм втручань і показання до їх застосування, вдосконалено методики ендоскопічних втручань (ЕВ). Висновки: основою етіопатогенетичного лікування біліарних панкреатитів є малоінвазивні ЕВ, спрямовані на декомпресію протокової системи. Лапароскопічні операції з дренуванням черевної порожнини (ЧП) і сальникової сумки мають симптоматичний характер. Лапаротомні операції повинні виконуватися за суворими показаннями. Лаваж ЧП і зовнішнє дренування протоків слід обов'язково доповнювати широкою абдомінізацією підшлункової залози, незалежно від виявлених під час операції патоморфологічних змін у ній і позаочеревинному просторі.

Ключ. слова: облітеруючі захворювання артерій, хімічна десимпатизація, комп'ютерно-томографічний контроль
Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.862.037

Рубрики:

Хірургічне лікування облітеруючого ендартериїту. Хірургічне лікування спонтанної гангрени

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - дослідити динаміку змін системної і локальної протеолітичної активності на стандартизованій моделі гострого некротичного ураження підшлункової залози (ПЗ) у морських свинок. Матеріали та методи. Використано 57 статевозрілих морських свинок. Створено модель некротичного ураження ПЗ. Дослідження змін плазмового і тканинного протеолізу та вмісту в крові молекул середньої маси проводили через 24, 48, 72 год після операції за стандартизованими методиками. Результати. У піддослідних тварин інтенсивність плазмового лізису низькомолекулярних білків через 24 год після моделювання панкреонекрозу перевищувала контроль у 2,2 рази, через 48 год - у 2,4, через 72 год - у 3,1 рази; лізис високомолекулярних білків зростав відповідно у 2,2, 2,6 і 3,3 рази, лізис колагену - у 3,0, 2,9 і 5,0 разів; фібринолітична активність плазми крові була більшою за контроль відповідно у 2,1, 2,5, 3,0 рази, причому неферментативний фібриноліз підвищувався відповідно в 3,8, 4,2 і 5,3 разів, а ферментативний - у 1,6, 2,1 і 2,4 рази; активність протеїназ за Кунітцом перевищувала контрольний рівень відповідно у 6,6, 7,9 і 10,0 разів; рівень молекул середньої маси в крові зростав у 3,5, 4,2 і 5,2 разів. У тканині ПЗ лізис низькомолекулярних білків через 24 год достовірних змін не зазнавав, через 48 год підвищувався на 63,5 % та через 72 год у 2,1 рази, високомолекулярних білків - зростав відповідно на 44,0 і 72,2 %. Колагенолітична активність тканини ПЗ через 24 год збільшувалася на 79,2 %, через 48 і 72 год перевищувала контроль відповідно в 1,8 і 2,9 рази. Сумарна фібринолітична активність була більшою за таку у ко

нтрольних тварин: через 24 год - у 2,0 рази, через 48 год - у 2,2, через 72 год - у 2,7 рази. Підвищення локальної фібринолітичної активності було зумовлено збільшенням як ферментативного (відповідно в 1,7, 2,0 і 2,3 рази), так і неферментативного (відповідно в 2,6, 2,8 і 4,2 рази) фібринолізу. Активність протеїназ за Кунітцом була більшою відповідно в 1,9, 2,2 і 3,2 рази. Смертність тварин становила протягом 24 год 13,3 %, 48 год - 33,3 %, через 72 год - 55 %. Висновок. Запропонована модель гострого некротичного ураження ПЗ спричинює типові зміни плазмового і тканинного фібринолізу та необмеженого протеолізу, а також умісту в крові молекул середньої маси, що дає можливість використовувати її для експериментального визначення ефективності нових методів лікування панкреонекрозу.

Розглянуто розповсюдженність, методи діагностики, класифікації облітеруючих артеріопатій нижніх кінцівок і головного мозку. В історичному аспекті висвітлено особливості медикаментозного та хірургічного лікування хворих з цією патологією. Зазначено пріоритети лікувальної тактики пацієнтів з хронічною критичною ішемією нижніх кінцівок (НК) і поєднаним ураженням брахіоцефальних артерій (БЦА). Розглянуто технічні аспекти реконструктивних операцій на артеріях НК і БЦА у разі їх мультифокального ураження, методи захисту життєво важливих органів від ішемії під час операції.

Мета роботи - оцінити результати різних способів лікування пацієнтів з пахвинними грижами (ПГ), встановити причини незадовільних результатів лікування хворих з цією патологією, розробити комплекс практичних рекомендацій для профілактики ускладнень та поліпшення результатів лікування пацієнтів з ПГ. Матеріали та методи. Проведено аналіз результатів оперативних втручань у пацієнтів з ПГ в період з 2000 по 2005 рр. Серед 598-ми пацієнтів з цією патологією чоловіків було 546 (91,3 %), жінок - 52 (8,7 %). Вік хворих - від 16-ти до 92-х років, середній вік 48,5 років. У дослідженні використовували класифікацію ПГ за Nyhus (1995). Первинні грижі спостерігали в 505-ти (84,4 %), рецидивні - в 93-х (15,6 %) випадках. З приводу защемлення в ургентному порядку прооперовано 40 пацієнтів з ПГ (6,7 %). Пластику пахвинного каналу власними тканинами, в більшості випадків проводили за методами Bassini, Girard-Спасокукоцького та Постемпського, пластику за допомогою сітчастих алотрансплантатів - за Lichtenstein та за Stoppa. Як сітчасті протези здебільшого використовували поліпропіленові ендопротези фірм "Ethicon" та "Лінтекс". Результати. ПГ I типу згідно з класифікацією Nyhus (1995), спостережено у 25-ти (4,2 %) пацієнтів, II типу - у 152-х (25,4 %), III A типу - у 218-ти (36,5 %), III B типу - у 84-х (14 %) хворих, III A, B типу - у 26-ти (4,3 %), IV типу - у 93-х (15,6 %) пацієнтів. Ковзні грижі

в дослідженні виявлено у 84-х випадках (14 %). У 31-го пацієнта (5,2 %) діагностовано білатеральні ПГ. Хірургічні втручання виконали одномоментно у 23-х хворих, у два етапи - у 8-ми. Оцінку результатів лікування пацієнтів з ПГ проводили шляхом порівняння інтраопераційних, ранніх та пізніх післяопераційних ускладнень. Висновки. Результати лікування пацієнтів з ПГ свідчать про переваги застосування сітчастих трансплантатів під час проведення герніопластики, зокрема кількість ускладнень у автопластиках досягала 27,1 %, а в алопластиках - 8,1 %. Причинами незадовільних віддалених результатів лікування хворих з цією патологією є неправильний вибір способу пластики пахвинного каналу (6 %) і технічні помилки під час виконання операції (1,6 %). Поліпшення результатів лікування пов'язано не стільки з ширшим упровадженням алотрансплантаційних способів герніопластики, скільки з індивідуальним підходом до вибору способу пластики пахвинного каналу. Останнє можливе лише в разі володіння хірургами різними методами оперативних втручань, у тому числі й з використанням сітчастих поліпропіленових протезів.

Мета роботи - удосконалити алгоритм діагностики гострого апендициту (ГА); визначити ефективність ультразвукового методу дослідження (УЗМД) та діагностичної лапароскопії (ДЛС) для зменшення кількості тактичних помилок і непотрібних операцій. Проаналізовано результати обстеження та лікування 537-ми хворих з ГА, які перебували на лікуванні у хірургічному стаціонарі. Пацієнти були розподілені на 4 клінічні групи спостереження. Першу групу склали 338 (63 %) хворих, яким діагноз ГА поставлено беззаперечно на підставі клініко-лабораторних даних (КЛД). Другу - 139 (26 %) пацієнтів, у яких як додатковий метод для верифікації діагнозу ГА застосовано УЗМД. Третю - 43 (8 %) хворих, яким для диференційної діагностики (ДД) проведено ДЛС. Четверту - 17 (3 %) пацієнтів, яким діагноз ГА встановлено тільки інтраопераційно. Вік хворих - від 17-ти до 84-х років. Жінок було 387 (72 %), чоловіків - 150 (28 %). УЗМД дозволив діагностувати особливо деструктивні й ускладнені форми ГА. Особливо ефективним цей метод виявився за атипових розміщень апендикса. У разі неможливості точно поставити діагноз ГА на підставі КЛД і даних УЗМД, використано ДЛС. 12-ом (28 %) пацієнтам із третьої клінічної групи виконано лапароскопічну апендектомію, всім іншим через технічні труднощі апендикулярний відросток видалено традиційним способом. Висновки. Проведений аналіз обстеження та лікування хворих із ГА дозволив встановити високу ефективність застосування УЗМД і ДЛС для встановлення точного діагнозу. Використання УЗМД і ДЛС у комплексі із загальноприйнятими методами обстеження дозволило знизити частоту діагностичних помилок до 2 %.

ДЛС є найдостовірнішим методом для проведення ДД ГА.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р456.14-52

Рубрики:

Неспецифічна хірургічна інфекція. Гнійна хірургія

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: імуномодулюючі властивості, "Ербісол"
Індекс рубрикатора НБУВ: Р56-52 + Р411.022.3-52

Рубрики:

Онкологія

Лімфатичні лейкози

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: ішемія, мезентеріальні судини, тонка кишка, гемостаз, протеоліз, фібриноліз
Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.3

Рубрики:

Хірургічна патологія кишечника

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: місцеві рецидиви раку прямої кишки, хіміопроменева терапія, внутрішньоартеріальна хіміотерапія, медіана виживаності
Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.433.34-5

Рубрики:

Пухлини прямої кишки

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - аналіз власного досвіду профілактики порушень естетичної функції молочних залоз у хворих на гнійний післяпологовий мастит (ПМ) шляхом застосування органозберігальних малоінвазивних утручань. Проаналізовано результати хірургічного лікування 402-х хворих на гнійний ПМ. 350-ом жінкам (контрольна група) проведено традиційні операції - розтини або висічення гнійників, у 52-х пацієнток (основна група) застосовано сучасні технології з використанням ультразвукового дослідження і малоінвазивних пункційно-дренажних утручань. Середній вік пацієнток першої групи становив 25 років. Явища ПМ виникали в них у середньому на 40-й день післяпологового періоду. До клініки ці хворі надходили в середньому на 9-ту добу від початку хвороби. Типовий радіальний доступ за Шалітою - Ангерером виконано у 339-ти випадках (96,9 %). Середній вік породілей основної групи становив 27 років. Вони занедужали в середньому на 37-й день післяпологового періоду. По медичну допомогу ці хворі звернулися в середньому на 9-ту добу від початку хвороби. Істинно пункційний підхід було здійснено у 49-ти випадках (94,2 %), дренажну процедуру застосовано у 3-х хворих (5,8 %). Результати. Різноманітні післяопераційні ускладнення (66,7 % септичних станів, 54,8 % рецидивів та 64,3 % молочних нориць) найчастіше виникали у пацієнток, яких оперовано протягом першого тижня від початку хвороби. У контрольній групі довжина хірургічного розтину відповідала розмірам запальних інфільтратів лише у 241-ї хворої (68,9 %), у решти розміри ущільнень перевищували довжину розрізів. Після традиційних

хірургічних утручань косметичні дефекти (зменшення обсягу молочних залоз більше, ніж на 25 %) виникли у 82-х жінок (36,4 %), після малоінвазивних - у однієї (1,9 %). Висновки. Основною причиною виникнення косметичних дефектів у реконвалесцентів після традиційних оперативних утручань є неадекватна хірургічна тактика - ранні втручання, коли гнійники ще не сформовані, "не зрілі"; недостатній радикалізм інцизійних утручань; невиправдане розширення показань до резекційних операцій. Пункційне лікування лактаційних абсцесів під ехографічним контролем є малотравматичною й ефективною процедурою, яка дає змогу отримати у 98,1 % випадків добрі й задовільні результати. Запобігти естетичним порушенням можна шляхом використання нових технологій - ультразвукового дослідження і малоінвазивних пункційно-дренажних утручань, що показані у випадках солітарних і деяких мультицентричних абсцесів, коли їх порожнини чітко візуалізуються.

Ключ. слова: моксифлоксацин ("Авелокс"), інтраабдомінальна інфекція, антибіотикотерапія
Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.101.1-52

Рубрики:

Перитоніти

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: первинний рак печінки, метастатичне ураження, монохіміотерапія, поліплатилен, ефективність, переносимість
Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.435.1-522

Рубрики:

Пухлини печінки

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ